Осиковик

Boletus aurantiacus Bull, ex Fr.
[Leccinum aurantiacum (Bull, ex Fr.) S. F. Gray, Boletus versipellis Fr. et Hok.;
Krombholzia aurantiaca (Bull, ex Roques) Gilb.]

Місцеві назви — красноголовець, краснюк. Російські назви — подосиновик, осиновик. З родини болетових — Boletaceae.

Осиковик Шапка у осиковика 4—12(15—20) см у діаметрі, темно-червона, оранжево-червона, при достиганні колір вицвітає (колір шапки дуже мінливий — різних відтінків), гола або тонкоповстиста, суха. Шкірка шапки у цього гриба не знімається.

Пори гриба осиковик білуваті, з віком сіріють, дрібні, округлі. Спори 11 —18(22)X(4)4,5—5,5(6) мкм. Ніжка 8—15(20)X1,5—4,5 см, щільна, білувата, темноволокнисто-луската.

М’якуш у осиковика білий, при розрізуванні спочатку трохи рожевіє, згодом ліловіє й чорніє, з приємним запахом і смаком.

Поширений осиковик на Поліссі та в Лісостепу. Росте в листяних і мішаних лісах під осикою та вільхою у травні — жовтні.

Осиковик – добрий їстівний гриб. Використовують осиковик свіжим, про запас сушать, маринують, засолюють. Заготовляють на Поліссі.

Напишіть відгук