Печіночниця звичайна

Fistulina hepatica Schaeff. ex Fr.

Місцеві назви — глива, язця печінкова. Російська назва печеночница обыкновенная. З родини фістулінових — Fistulinaceae.

Печіночниця звичайна Плодові тіла печіночниці звичайної бічні, сидячі або з короткою ніжкою, шапки 10—20(30) см завширшки, 2—6 см завтовшки, соковиті, м’ясисті, з віком сухуваті, щільні, пружні; ростуть поодиноко або невеликими групами.

Печіночниця звичайна має шапки жовноподібні, напівокруглі, більш-менш радіально смугасті, дрібногорбкуваті, пурпурово-червоні або пурпурово-м’ясо-червоні, з віком темно-буро-червоні.

М’якуш у печіночниці звичайної з червонуватим соком, з світлішими прожилками, кислуватий на смак.

Гіменофор цього гриба трубчастий, білуватий, жовтуватий. У периферичному шарі тканин шапки утворюються еліпсоподібні конідії 6—10×4—6 мкм. Спорова маса іржаво-бура. Спори печіночниці звичайної безбарвні, світло-жовто-рожеві, яйцеподібні, гладенькі, 4—5,5×3—4 мкм.

Печіночниця звичайна поширена на Поліссі та в Прикарпатті. Росте в листяних лісах у серпні — жовтні. Найчастіше печіночниця звичайна розвивається на живих стовбурах, біля основи стовбурів (у дуплах) старих дубів і буків як паразит. Молодий гриб добрий їстівний. Використовують його свіжим.

Залишити відповідь