Моховик жовто-бурий

Boletus variegatus Sow. ex Fr.
[Ixocomus variegatus (Sow. ex Fr.) Quel; Suillus variegatus Sow. ex Fr. Kuntze]

Російська назва — моховик желто-бурый. З родини болетових — Boletaceae.

Моховик жовто-бурий Моховик жовто-бурий має шапку діаметром 3—10(15) см, спочатку вона сірувато- або брудно-жовта, згодом світло-оранжево-жовта, потім оливкувато- чи червонувато-жовтувата, волокнисто-зерниста або волокнисто-луската, далі майже гола, клейкувата. Шкірка не знімається.

Пори гриба моховик жовто-бурийкутасто-округлі, жовті, оранжуваті, потім із зеленуватим або оливкуватим відтінком, при дотику спочатку злегка синіють, потім коричневіють. Спори жовтуваті, 8—11×3—4 мкм.

Ніжка гриба моховик жовто-бурий З—10×1—4 см, щільна, жовта, вохряно-жовта, до основи коричнювата, іноді з червонуватим відтінком.

М’якуш жовто-бурого моховика жовтий, біля основи ніжки коричнюватий або червонувато-коричнюватий, при розрізуванні стає синювато-зеленуватим, без особливого запаху, іноді з неприємним запахом.

Гриб моховик жовто-бурий поширений на Поліссі, у Прикарпатті та в Лісостепу. Росте у соснових лісах, на піщаному грунті, у липні — вересні. Моховик жовто-бурий – їстівний гриб. Використовують свіжим, про запас сушать.

Напишіть відгук