Печериця польова

Agaricus arvensis Schaeff. ex Seer.
[Psalliota arvensis (Schaeff. ex Seer.) Kumm.]

Місцеві назви — стерниця, печериця царинка. Російська назва — шампиньон полевой. З родини агарикових — Agaricaceae.

Печериця польова Печериця польова має шапку 3—15(20) см у діаметрі, ця шапка товстом’ясиста, напівкуляста, тупоконусоподібна або плоскорозпростерта, біла, жовтувата (при достиганні у центрі темніша), гола, шовковисто-блискуча, іноді дрібно-тонколуската, при натискуванні стає яскраво-жовтою.

Пластинки вільні, білуваті, пізніше брудно-рожеві, з віком темно-коричневі. Спорова маса пурпурово-коричнева. Спори 6—8×4— 5 мкм, гладенькі.

Ніжка печериці польової 5—15(20)х1—3(6) см, біля основи часто бульбоподібно розширена, щільна, згодом з порожниною, біла, від дотику жовтіє, гола, з широким, подвійним, білим по краю, жовтуватим кільцем.

М’якуш польової печериці білий, під шкіркою жовтуватий, у ніжці внизу жовтий, при розрізуванні трохи жовтіє, з приємним смаком і запахом.

Печериця польова зустрічається по всій Україні. Росте у листяних і хвойних лісах, на галявинах, уздовж доріг, у полезахисних смугах, парках, садах, на пасовищах у червні — жовтні. Печерицю польову іноді збирачі грибів плутають з смертельно отруйним мухомором — білим смердючим та печерицею рудіючою отруйною.

Дуже добрий їстівний гриб. Використовують свіжим. Про запас сушать, солять, маринують.

Напишіть відгук